постерігати
ПОСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., перех. і з спол. що, який і т. ін., діал.
1. Помічати, підмічати; спостерігати.
Филін не любив Дениса, постерігав, що Денис не йме йому віри, що й поза очі сміється з його (Н.-Лев., VI, 1966, 330);
Його вигострене око постерігало все явне й притаєне (Загреб., Диво, 1968, 66);
Василько постеріг, що збився з дороги. Що тут робити? (Коцюб., І, 1955, 81);
Не постеріг [Олексій], як почав собі потиху співати (П. Куліш, Вибр., 1969, 303);
Давно постеріг [Федір], що з квартирантом коїться щось. Схуд на обличчі, в очах неспокій і втома (Мушк., Серце.., 1962, 129);
// тільки док. Побачити.
Постеріг лопатки в горосі (Номис, 1864, № 4330);
[Галька:] Гаврило постеріг мене через вікно, певно, зараз прийде (Кроп., IV, 1959, 149);
Стежкою наближались дві молодиці. Харитя постерегла їх, знов нагадала недужу, бідну маму і, схиливши русяву головку, взялась до роботи (Коцюб., І, 1955, 18);
// Осягати розумом, розуміти.
Раз Памірі хтось показав, як читати по книжці, і вона одразу постерегла все і швидко вивчилась читати (Н.-Лев., IV, 1956, 17);
[Xарько (сам):] Я тільки тепер постеріг, що дворяне рідняться не з нами, а з нашими грішми (Кроп., V, 1959, 563).
2. Стежити, слідкувати за ким-, чим-небудь.
— Значить, Валя твоя підслухала в управі, як начальник поліції посилав до «Кривого Яшки», який чорно п’є, і просив постерегти, щоб він здуру не потрапив на очі підпільникам? (Ю. Янов., І, 1954, 158).
Словник української мови (СУМ-11)