постинаний — Орфографічний словник української мови

постинаний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до постинати I. || постинано, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до постинати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
постинаний — ПОСТИ́НАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до постина́ти¹. Ось Господь, Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою, і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені (Біблія. Пер. І. Огієнка); Мов той ярий тур, кидає собою направо, наліво. Словник української мови у 20 томах
постинаний — ПОСТИ́НАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постина́ти¹; // пости́нано, безос. присудк. сл. В городі постинано старі фруктові дерева, понасаджувано акації, берези та сосни (Кобр., Вибр., 1954, 120). ПОСТИ́НАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постина́ти². Словник української мови в 11 томах