Значення в інших словниках
-
постіль —
Ліжко, ур. ложе, одр; (спальні речі) спальна білизна; постеля.
Словник синонімів Караванського
-
постіль —
[пос'т'іл' і поус'т’іл'] постел'і, ор. пос'т'іл':у/постелеийу, мн. постел'і, постел'
Орфоепічний словник української мови
-
постіль —
-телі, ж. 1》 Ліжко або якесь інше місце для спання. || Те, що стелять на ліжко для спання; спальна білизна, спальні речі. 2》 геол. Нижня верства гірської породи, на якій лежить шар породи, що містить корисну копалину. 3》 тех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
постіль —
хохл. (постель) лігво, ліжко лігво, ліжко, ліжечко, постеля, див. койка, кровать, ложе, одр
Словник чужослів Павло Штепа
-
постіль —
ПО́СТІ́ЛЬ, те́лі, ж. 1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання. Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (І. Нечуй-Левицький); [Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе – й слабого з постелі зведе (І.
Словник української мови у 20 томах
-
постіль —
розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!...
Фразеологічний словник української мови
-
постіль —
ЛІ́ЖКО (меблі для лежання), ЛІЖНИ́ЦЯ заст.; КО́ЙКА (підвісна постіль із парусини на пароплаві); ТАПЧА́Н, ЛЕЖА́К (дерев'яне ліжко без спинок перев. на відкритому повітрі, на пляжі).
Словник синонімів української мови
-
постіль —
По́стіль, -те́лі, -те́лі, на -те́лі, по́стіллю (непр. відм., окрім орудн., від посте́ля)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
постіль —
ПО́СТІЛЬ, те́лі, ж. 1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання. Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (Н.-Лев., VI, 1966, 73); [Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе — й слабого з постелі зведе (К.
Словник української мови в 11 томах
-
постіль —
Постіль, -те́лі ж. Постель. Мене мати не давала, щоб я тобі постіль слала. Чуб. V. 335. Постіль білу стала слати, нема з ким розмовляти. Чуб. V. 1. ум. постілька, постіленька, постілечка, постілонька, постілочка. Чуб. V. 21, 192. Мет. 74. Чуб. V. 832.
Словник української мови Грінченка