посідач

посіда́ч

іменник чоловічого роду, істота

власник, володар кого-, чого-небудь

рідко

Значення в інших словниках

1. посідач — Посіда́ч. Власник. Сегодня стоїть справа так, що посідачі великих маєтків достають від великих банків позичку на низький процент, а посідачі малих маєтків — ні (Б., 1895, 43, 2) // пол. posiadacz — власник.  Українська літературна мова на Буковині
2. посідач — див. ВЛАСНИК.  Словник синонімів Караванського
3. посідач — -а, ч., заст. Власник, володар кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посідач — ПОСІДА́Ч, а́, ч., заст. Власник, володар кого-, чого-небудь. Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., а також заможний “юзбаш” (сотник), посідач єдиного на ціле село коня (М. Коцюбинський); – А чи не продав би ти своєї люльки? – поспитав Юрій Макарович.  Словник української мови у 20 томах
5. посідач — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П.  Словник синонімів української мови
6. посідач — ПОСІДА́Ч, а́, ч., заст. Власник, володар кого-, чого-небудь. Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., а також заможний «юзбаш» (сотник), посідач єдиного на ціле село коня (Коцюб., І, 1955, 394); — А чи не продав би ти своєї люльки? — поспитав Юрій Макарович.  Словник української мови в 11 томах