посідач
ПОСІДА́Ч, а́, ч., заст.
Власник, володар кого-, чого-небудь.
Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., а також заможний “юзбаш” (сотник), посідач єдиного на ціле село коня (М. Коцюбинський);
– А чи не продав би ти своєї люльки? – поспитав Юрій Макарович. Щасливий посідач люльки поставився трохи недовірливо до цих слів (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)