потикати —
I пот`икати-аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Поколоти в багатьох місцях. 2》 Встромити, впихнути багато чогось у середину, в глиб чого-небудь. 3》 Тикати якийсь час, тикнути кілька разів. II потик`ати-аю, -аєш, недок., поткнути, -ну, -неш, док.
Великий тлумачний словник сучасної мови
потикати —
ПОТИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого – що, розм. 1. Проткнути, зробити заглибини в багатьох місцях. Де-не-де трапиться слідок – ніби хто потикав трьома пальцями, складеними пучкою, – ланцюжок на снігу – то нишпорив колонок (І. Багряний).
Словник української мови у 20 томах
потикати —
не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала?...
Фразеологічний словник української мови
потикати —
ПОТИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Поколоти в багатьох місцях. 2. Встромити, впихнути багато чогось у середину, в глиб чого-небудь. Так рідко посходив [часник], наче нечистий кіллям потикав (Номис, 1864, № 10187).
Словник української мови в 11 томах