потикати

I пот`икати-аю, -аєш, док., перех., розм.

1》 Поколоти в багатьох місцях.

2》 Встромити, впихнути багато чогось у середину, в глиб чого-небудь.

3》 Тикати якийсь час, тикнути кілька разів.

II потик`ати-аю, -аєш, недок., поткнути, -ну, -неш, док.

Пхати, сунути:

[Не] потикати (поткнути) носа куди, до кого — [не] з'являтися де-небудь, [не] приходити до когось.

Значення в інших словниках

1. потикати — поти́кати дієслово доконаного виду розм. потика́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потикати — ПОТИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого – що, розм. 1. Проткнути, зробити заглибини в багатьох місцях. Де-не-де трапиться слідок – ніби хто потикав трьома пальцями, складеними пучкою, – ланцюжок на снігу – то нишпорив колонок (І. Багряний).  Словник української мови у 20 томах
3. потикати — не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала?...  Фразеологічний словник української мови
4. потикати — ПОТИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Поколоти в багатьох місцях. 2. Встромити, впихнути багато чогось у середину, в глиб чого-небудь. Так рідко посходив [часник], наче нечистий кіллям потикав (Номис, 1864, № 10187).  Словник української мови в 11 томах