потихеньку —
[потиехен'ку] присл.
Орфоепічний словник української мови
потихеньку —
рідко потихенько, присл., також у сполуч. з присл. помаленьку, розм. 1》 Дуже тихо, неголосно; тихенько. || Без шуму, нечутно. 2》 Непомітно для кого-небудь; так, щоб інші не знали; таємно. 3》 Не поспішаючи, повільно. || Поступово, потроху, мало-помалу. 4》 Не сильно, злегка, трохи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
потихеньку —
ПОТИХЕ́НЬКУ, рідко ПОТИХЕ́НЬКО, присл., також у сполуч. з присл. помаленьку. 1. Дуже тихо, неголосно; тихенько. Гей, покинув я дівчину, На плече бурхнув свитину, Тричі свиснув потихеньку, Пихнув люльку коротеньку (Я.
Словник української мови у 20 томах
потихеньку —
Потихоньку і помаленьку. Робити не поспішаючи.
Приповідки або українсько-народня філософія
потихеньку —
ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО, НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО, НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО, ТИ́ХО, СТИ́ХА, РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА (СПРОКВО́ЛУ), ПОКВО́ЛОМ, ПО́ВА́ГОМ, З ПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО...
Словник синонімів української мови
потихеньку —
Потихе́ньку і -хе́нько, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
потихеньку —
ПОТИХЕ́НЬКУ, рідко ПОТИХЕ́НЬКО, присл., також у сполуч. з присл. помаленьку, розм. 1. Дуже тихо, неголосно; тихенько. Гей, покинув я дівчину, На плече бурхнув свитину, Тричі свиснув потихеньку, Пихнув люльку коротеньку (Щог.
Словник української мови в 11 томах
потихеньку —
Потиху нар. Потихоньку. Мати з сином ходить, потиху говорить. Чуб. III. 153. ум. потихеньку, потихесеньку, потихусеньку. Грин. III. 439. Чуб. V. 1134.
Словник української мови Грінченка