Орфографічний словник української мови

прибавка

приба́вка

іменник жіночого роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. прибавка — -и, ж., розм. 1》 Дія за знач. прибавити, прибавляти 1) і прибавитися, прибавлятися I 1). || Те, що прибавляють, що прибавилося до чого-небудь. 2》 Те саме, що добавка 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. прибавка — Додаток, наддаток, див. придаток  Словник чужослів Павло Штепа
  3. прибавка — ПРИБА́ВКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. приба́вити, прибавля́ти 1 і приба́витися, прибавля́тися¹ 1. [Соцький:] Чи не чували, ваше благородіє, чого-небудь нащот [щодо] прибавки землі? (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. прибавка — НА́ДБА́ВКА (те, що додано або одержано понад звичайний рівень, норму), НА́ДВИ́ШКА, НАДВИ́ШОК, НАБА́ВКА розм., ПРИБА́ВКА розм. рідше; НА́КИДКА (до плати, ціни).  Словник синонімів української мови
  5. прибавка — ПРИБА́ВКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. приба́вити, прибавля́ти 1 і приба́витися, прибавля́тися¹ 1. [Соцький:] Чи не чували, ваше благородіє, чого-небудь нащот [щодо] прибавки землі? (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
  6. прибавка — При́бавка, -ки ж. Прибавка. Як даватимемо прибавки, то не матимемо ні стовпа, ні бариша. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка