пригнилий — Орфографічний словник української мови

пригнилий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до пригнити, пригнисти. Великий тлумачний словник сучасної мови
пригнилий — ПРИГНИ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до пригни́ти, пригни́сти́. Юрко відвалив камінь з пригнилої тертиці на даху (Марко Черемшина); Він висипав пепінки на жовту солом'яну мату, далі сів біля них, почав перебирати, відкладаючи вбік червиве чи пригниле [яблуко] (Є. Гуцало). Словник української мови у 20 томах
пригнилий — ПРИГНИ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до пригни́ти, пригни́сти́. Юрко відвалив камінь з пригнилої тертиці на даху (Черемш., Тв. Словник української мови в 11 томах