пригнилий

ПРИГНИ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до пригни́ти, пригни́сти́.

Юрко відвалив камінь з пригнилої тертиці на даху (Черемш., Тв., 1960, 58);

Він висипав пепінки на жовту солом’яну мату, далі сів біля них, почав перебирати, відкладаючи вбік червиве чи пригниле [яблуко] (Гуц., Скупана.., 1965, 104).

Значення в інших словниках

1. пригнилий — пригни́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пригнилий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до пригнити, пригнисти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригнилий — ПРИГНИ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до пригни́ти, пригни́сти́. Юрко відвалив камінь з пригнилої тертиці на даху (Марко Черемшина); Він висипав пепінки на жовту солом'яну мату, далі сів біля них, почав перебирати, відкладаючи вбік червиве чи пригниле [яблуко] (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах