приколюватися —
ПРИКО́ЛЮВАТИСЯ.
Словник української мови у 20 томах
приколюватися —
(-ююся, -юєшся) недок. 1. з когось, з чогось; мол., крим. Сміятися з кого, з чого. Приколюватися з анекдота. БСРЖ, 473; ПСУМС, 57. 2. до чого; мол. Захоплюватися чимсь; отримувати задоволення від чогось. Приколюватися до буддизму.
Словник жарґонної лексики української мови