прирікати

приріка́ти

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. прирікати — Приректи, приріка́ти: — обіцяти [I] — обіцяти, пообіцяти [2,XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. прирікати — (на смерть) присуджувати <�призначати> що, поет. рокувати, УР. засуджувати; (наперед) визначати, накреслювати; (кому) провіщати, пророкувати; (діяти) наказувати; Г. обіцяти.  Словник синонімів Караванського
3. прирікати — -аю, -аєш, недок., приректи, -ечу, -ечеш, док. 1》 перех., на що, до чого. Визначати кому-небудь якусь долю, перев. недобру, неминучість чого-небудь, засуджувати до чогось. 2》 перех. Провіщати що-небудь комусь. || Бути провісником чого-небудь (про щось).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прирікати — ПРИРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИРЕКТИ́, ечу́ ече́ш, док. 1. кого, на що, до чого. Визначати кому-небудь якусь долю, перев. недобру, неминучість чого-небудь, засуджувати до чогось. – Богине із богинь ..  Словник української мови у 20 томах
5. прирікати — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. прирікати — Приріка́ти, -ріка́ю, -ріка́єш; приректи́, -речу́, -рече́ш; прирі́к, -рекла́, -рекли́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прирікати — ПРИРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИРЕКТИ́, ечу́ ече́ш, док. 1. перех., на що, до чого. Визначати кому-небудь якусь долю, перев. недобру, неминучість чого-небудь, засуджувати до чогось. — Богине із богинь..  Словник української мови в 11 томах