прицмокувати —
-ую, -уєш, недок., прицмокнути, -ну, -неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує "ц", перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). || Голосно плямкати, п'ючи що-небудь або споживаючи їжу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прицмокувати —
ПРИЦМО́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує “ц”, перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). Микула почав розповідати свої пригоди.
Словник української мови у 20 томах
прицмокувати —
ЦМО́КАТИ розм. (губами, язиком, виражаючи здивування, захоплення тощо), ПРИЦМО́КУВАТИ розм., ЦМА́КАТИ розм., ПРИЦМА́КУВАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм. — Док.: цмо́кнути, прицмо́кнути, цма́кнути, чмо́кнути. Товариство аж цмокало та ахкало в запалі (П.
Словник синонімів української мови
прицмокувати —
ПРИЦМО́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує «ц», перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). Микула почав розповідати свої пригоди.
Словник української мови в 11 томах
прицмокувати —
Прицмо́кувати, -кую, -єш сов. в. прицмо́кнути, -ну, -неш, гл. Причмокивать, причмокнуть. Ото смачна! — промовив Масюк, випивши чарку і прицмокуючи. Левиц. Пов. 199.
Словник української мови Грінченка