причиновий — Орфографічний словник української мови

причиновий — ПРИЧИНО́ВИЙ, а, е. Те саме, що причи́нний¹. Поперед всього поглядім, який причиновий зв'язок між подіями, розказаними в пісні (І. Франко); Сполучник бо зберігає панівну роль серед інших причинових сполучників до XV ст. (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
причиновий — ПРИЧИНО́ВИЙ (зумовлений певною причиною; який вказує на закономірний зв'язок причин і наслідків), ПРИЧИ́ННИЙ, КАУЗА́ЛЬНИЙ філос. Поперед всього поглядім, який причиновий зв'язок між подіями, розказаними в пісні (І. Словник синонімів української мови
причиновий — Причино́вий; -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)