причиновий

Причино́вий; -ва, -ве

Значення в інших словниках

1. причиновий — причино́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. причиновий — ПРИЧИНО́ВИЙ, а, е. Те саме, що причи́нний¹. Поперед всього поглядім, який причиновий зв'язок між подіями, розказаними в пісні (І. Франко); Сполучник бо зберігає панівну роль серед інших причинових сполучників до XV ст. (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. причиновий — ПРИЧИНО́ВИЙ (зумовлений певною причиною; який вказує на закономірний зв'язок причин і наслідків), ПРИЧИ́ННИЙ, КАУЗА́ЛЬНИЙ філос. Поперед всього поглядім, який причиновий зв'язок між подіями, розказаними в пісні (І.  Словник синонімів української мови