проводжаючий — Орфографічний словник української мови

проводжаючий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. теп. ч. до проводжати. || у знач. ім. проводжаючі, -чих, мн. Ті, що проводжають від'їжджаючих. Великий тлумачний словник сучасної мови
проводжаючий — ПРОВОДЖА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який когось проводжає. Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (І. Франко); // у знач. ім. проводжа́ючий, чого, ч., проводжа́юча, чої, ж. Той (та), що проводжає від'їжджаючих. Словник української мови у 20 томах
проводжаючий — ПРОВОДЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до проводжа́ти. Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (Фр., VI, 1951, 66); // у знач. ім. проводжа́ючі, чих, мн. Ті, що проводжають від’їжджаючих. На пероні київського вокзалу було людно. Словник української мови в 11 томах