Великий тлумачний словник сучасної мови

проводжаючий

проводжа́ючий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. теп. ч. до проводжати.

|| у знач. ім. проводжаючі, -чих, мн. Ті, що проводжають від'їжджаючих.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. проводжаючий — проводжа́ючий дієприкметник від: проводжа́ти  Орфографічний словник української мови
  2. проводжаючий — ПРОВОДЖА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який когось проводжає. Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (І. Франко); // у знач. ім. проводжа́ючий, чого, ч., проводжа́юча, чої, ж. Той (та), що проводжає від'їжджаючих.  Словник української мови у 20 томах
  3. проводжаючий — ПРОВОДЖА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до проводжа́ти. Бистрим оком окинула вона проводжаючих її вартових (Фр., VI, 1951, 66); // у знач. ім. проводжа́ючі, чих, мн. Ті, що проводжають від’їжджаючих. На пероні київського вокзалу було людно.  Словник української мови в 11 томах