проголосити — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

проголосити — I -ошу, -осиш, док. 1》 неперех. Голосити (див. голосити I) якийсь час. 2》 перех. і без додатка, перен. Проказати що-небудь тоном, подібним до голосіння (у 1 знач.). II див. проголошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
проголосити — ПРОГОЛОСИ́ТИ¹, ошу́, о́сиш, док. 1. Голосити (див. голоси́ти¹) якийсь час. – Он учора, як сова та, як сич, цілу ніч простогнала та проголосила (Панас Мирний). 2. що і без прям. дод., перен. Проказати що-небудь тоном, подібним до голосіння (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
проголосити — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
проголосити — ПРОГОЛОСИ́ТИ¹, ошу́, о́сиш, док. 1. непергх. Голосити ( див. голоси́ти¹) якийсь час. — Он учора, як сова та, як сич, цілу ніч простогнала та проголосила (Мирний, III, 1954, 98). 2. перех. і без додатка, перен. Словник української мови в 11 томах
проголосити — Проголоси́ти, -шу́, -сиш гл. Проплакать. Проголосила ввесь день. Словник української мови Грінченка