Орфографічний словник української мови

пропил

пропи́л

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. пропил — -у, ч., спец. Щілина, проріз, що утворюється при розпилюванні чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пропил — ПРОПИ́Л, у, ч., спец. 1. Щілина, проріз, що утворюється при розпилюванні чого-небудь. Зуб'я поперечної пилки заточують з обох боків, внаслідок чого вона однаково добре пиляє, рухаючись в обидва боки вздовж пропилу (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. пропил — ПРОПИ́Л, у, ч., спец. Щілина, проріз, що утворюється при розпилюванні чого-небудь. Зуб’я поперечної пилки заточують з обох боків, внаслідок чого вона однаково добре пиляє, рухаючись в обидва боки вздовж пропилу (Гурток «Умілі руки..  Словник української мови в 11 томах