простувато —
ПРОСТУВА́ТО. Присл. до простува́тий. Початок повістi видався як мiнiмум читабельним. Таке собi шеклiподiбне щось, пересаджене на наш ґрунт. Себто, написане iз гумором, простувато, але й не без цiкавої iдеї (з публіц. літ.).
Словник української мови у 20 томах