піаністка —
[п'іан’істка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сток
Орфоепічний словник української мови
піаністка —
-и. Жін. до піаніст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
піаністка —
ПІАНІ́СТКА, и, ж. Жін. до піані́ст. [Любов:] Я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти... (Леся Українка); [Функе:] Син Фінке піаніст – ти мусиш стати відомою піаністкою! Чуєш! [Ліза:] Добре – щоб грати з ним в чотири руки (І. Кочерга).
Словник української мови у 20 томах
піаністка —
ПІАНІ́СТКА, и, ж. Жін. до піані́ст. [Любов:] Я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти… (Л. Укр., II, 1951, 11); [Функе:] Син Фінке піаніст — ти мусиш стати відомою піаністкою! Чуєш! [Ліза:] Добре — щоб грати з ним в чотири руки (Коч., II, 1956, 158).
Словник української мови в 11 томах