підкорювач

підко́рювач

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. підкорювач — див. ворог  Словник синонімів Вусика
2. підкорювач — -а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. Підкорювач Евереста.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкорювач — ПІДКО́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. На допомогу підкорювачам пустині прийшла і хімія. Для закріплення пісків, що наступають, було запропоновано нову високомолекулярну речовину (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. підкорювач — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.  Словник синонімів української мови
5. підкорювач — ПІДКО́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. На допомогу підкорювачам пустині прийшла і хімія. Зовсім недавно для закріплення пісків, що наступають, було запропоновано нову високомолекулярну речовину (Наука.., 4, 1966, 24).  Словник української мови в 11 томах