Великий тлумачний словник сучасної мови

підкорювач

підко́рювач

-а, ч.

Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. Підкорювач Евереста.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. підкорювач — підко́рювач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. підкорювач — див. ворог  Словник синонімів Вусика
  3. підкорювач — ПІДКО́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. На допомогу підкорювачам пустині прийшла і хімія. Для закріплення пісків, що наступають, було запропоновано нову високомолекулярну речовину (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  4. підкорювач — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.  Словник синонімів української мови
  5. підкорювач — ПІДКО́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. На допомогу підкорювачам пустині прийшла і хімія. Зовсім недавно для закріплення пісків, що наступають, було запропоновано нову високомолекулярну речовину (Наука.., 4, 1966, 24).  Словник української мови в 11 томах