підкорювач
підко́рювач
-а, ч.
Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. Підкорювач Евереста.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підкорювач — підко́рювач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- підкорювач — див. ворог Словник синонімів Вусика
- підкорювач — ПІДКО́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. На допомогу підкорювачам пустині прийшла і хімія. Для закріплення пісків, що наступають, було запропоновано нову високомолекулярну речовину (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- підкорювач — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн. Словник синонімів української мови
- підкорювач — ПІДКО́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. На допомогу підкорювачам пустині прийшла і хімія. Зовсім недавно для закріплення пісків, що наступають, було запропоновано нову високомолекулярну речовину (Наука.., 4, 1966, 24). Словник української мови в 11 томах