підкорювач

ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн., ПІДКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ, ІНТЕРВЕ́НТ (учасник інтервенції); ОКУПА́НТ (учасник окупації); АНЕКСІОНІ́СТ (прибічник анексії); ЕКСПАНСІОНІ́СТ (прибічник експансії). Загарбники, відступаючи, метались величезними зграями (О. Довженко); Повідомлялось, що всю величезну армію завойовників під Сталінградом взято в жорсткі шори (Я. Баш); Читаючи безсмертні рядки "Слова", ми ніби бачимо, як виступають на захист сплюндрованої лихими напасниками землі руські полки (І. Цюпа); Не хижі конквістадори — Працівники морів Крають сині простори Грудьми кораблів (М. Рильський); Партизанський загін довгий час успішно боровся проти біляків та інтервентів (О. Гончар); Каламутними потоками вступали окупанти на площі, розтікалися по околицях (Києва) і повзли на Чернігівщину, Полтавщину, Донбас (О. Довженко).

ПІДКО́РЮВАЧ (той, хто підкоряє або підкорив когось, щось), СКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ перев. книжн., СКОРИ́ТЕЛЬ книжн. рідше. Перший підкорювач Південного полюса Р. Амундсен 1926 року перелетів на дирижаблі "Норвегія" із Шпіцбергена через Північний полюс до Аляски (Р. Іваничук); Втішився (Василь) почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М. Томчаній); Синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкорювач — підко́рювач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підкорювач — див. ворог Словник синонімів Вусика
  3. підкорювач — -а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. Підкорювач Евереста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підкорювач — ПІДКО́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. На допомогу підкорювачам пустині прийшла і хімія. Для закріплення пісків, що наступають, було запропоновано нову високомолекулярну речовину (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. підкорювач — ПІДКО́РЮВАЧ, а, ч. Той, хто підкоряє або підкорив кого-, що-небудь. На допомогу підкорювачам пустині прийшла і хімія. Зовсім недавно для закріплення пісків, що наступають, було запропоновано нову високомолекулярну речовину (Наука.., 4, 1966, 24). Словник української мови в 11 томах