Значення в інших словниках
-
ранг —
[ранг] -нгу, м. (ў) -н'з'і, мн. -нгие, -нг'іў
Орфоепічний словник української мови
-
ранг —
-у, ч. 1》 Спеціальне звання, чин. Табель про ранги. 2》 Категорія, розряд яких-небудь предметів, явищ, певних осіб і т. ін. 3》 Місце в ряду яких-небудь величин, розташованих послідовно за якими-небудь ознаками.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ранг —
РАНГ, у, ч. 1. Спеціальне звання, чин. Пан Темницький – то був пенсіонований урядник невисокого рангу (І. Франко); В унтер-офіцера Шілінга завжди товариський тон в розмові з солдатами і зовсім немає тієї дурнуватої пихи...
Словник української мови у 20 томах
-
ранг —
(нім. Rang – чин, від франц. rang – ряд) 1. Ступінь, чин, спеціальне звання, категорія; напр., в СРСР встановлено дипломатичні ранги (надзвичайний і повноважний посол, посланник, повірений у справах тощо)...
Словник іншомовних слів Мельничука
-
ранг —
стоя́ти ра́нгом ви́ще кого, ніж хто. Значно перевищувати кого-небудь у якомусь відношенні (розумовому, культурному і т. ін.). Ви вважаєте, що дослідник у науці стоїть рангом вище, ніж розробник приладів? (З газети).
Фразеологічний словник української мови
-
ранг —
РАНГ, у, ч. 1. Спеціальне звання, чин. Пан Темницький — то був пенсіонований урядник невисокого рангу (Фр., II, 1950, 291); В унтер-офіцера Шілінга завжди товариський тон в розмові з солдатами і зовсім немає тієї дурнуватої пихи...
Словник української мови в 11 томах
-
ранг —
рос. ранг 1. Ступінь класифікації іпотечних застав. 2. Показник рівня значущості посадової особи. 3. Клас, розряд.
Eкономічна енциклопедія