реквізувати —
-ую, -уєш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію. || Насильно відбирати що-небудь без відшкодування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
реквізувати —
Вивласнювати, вивласнити, повивласнювати, забирати, забрати, позабирати, див. експропріювати, конфіскувати, соціялізувати, колективізувати, заграбастувати
Словник чужослів Павло Штепа
реквізувати —
РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Здійснювати реквізицію. Цей [військовий] кіноцентр реквізував у приватних власників для Червоної Армії в центральному районі Києва два кінотеатри, а також три кінотеатри у розташуванні казарм (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
реквізувати —
ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док.
Словник синонімів української мови
реквізувати —
Реквізува́ти, -зу́ю, -зу́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
реквізувати —
РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати реквізицію. Реквізувати майно у власника, тобто вживати для державної потреби примусового платного відчуження або тимчасового вилучення державою майна від приватних осіб..
Словник української мови в 11 томах