реквізувати
РЕКВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
Здійснювати реквізицію.
Цей [військовий] кіноцентр реквізував у приватних власників для Червоної Армії в центральному районі Києва два кінотеатри, а також три кінотеатри у розташуванні казарм (з наук. літ.);
// Насильно відбирати що-небудь без відшкодування.
– Прошу. Сідайте. А цю штучку, – Гальванеску сердито потрусив біноклем, – я змушений реквізувати (Ю. Смолич);
– Злазь [з коня]! Юнак-сержант чорними, як вуглини, очима благально глянув на Черниша: – Доміне офіцер!.. Хто зна: може, це й справді були під капітулянтами ті самі коні, які ще недавно топтали поля за Дністром? Такого не гріх і реквізувати! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)