Значення в інших словниках
-
рицарство —
[рицарство] -ва, м. (на) -в'і
Орфоепічний словник української мови
-
рицарство —
-а, с. 1》 Збірн. до рицар. 2》 перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рицарство —
РИ́ЦАРСТВО, а, с. 1. Збірн. до ри́цар. Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Я. Качура). 2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря.
Словник української мови у 20 томах
-
рицарство —
У середньовіччі верства воїнів (зокрема, васалів), що становили еліту феодального суспільства і його гол. збройну силу; за винагороду (зокрема, надання землі) зобов'язувалось служити під командою сеньйора; сформувало власну етику, звичаї, стиль життя...
Універсальний словник-енциклопедія
-
рицарство —
БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь).
Словник синонімів української мови
-
рицарство —
РИ́ЦАРСТВО, а, с. 1. Збірн. до ри́цар. Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Кач., II, 1958, 426). 2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря.
Словник української мови в 11 томах
-
рицарство —
Рицарство, -ва с. = лицарство.
Словник української мови Грінченка