рицарство
РИ́ЦАРСТВО, а, с.
1. Збірн. до ри́цар.
Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Я. Качура).
2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря.
Словник української мови (СУМ-20)