рицарство

Значення в інших словниках

1. рицарство — ри́царство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. рицарство — [рицарство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
3. рицарство — -а, с. 1》 Збірн. до рицар. 2》 перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рицарство — У середньовіччі верства воїнів (зокрема, васалів), що становили еліту феодального суспільства і його гол. збройну силу; за винагороду (зокрема, надання землі) зобов'язувалось служити під командою сеньйора; сформувало власну етику, звичаї, стиль життя... Універсальний словник-енциклопедія
5. рицарство — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь). Словник синонімів української мови
6. рицарство — РИ́ЦАРСТВО, а, с. 1. Збірн. до ри́цар. Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Кач., II, 1958, 426). 2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря. Словник української мови в 11 томах
7. рицарство — Рицарство, -ва с. = лицарство. Словник української мови Грінченка