1. Словник української мови в 11 томах

рицарство

РИ́ЦАРСТВО, а, с.

1. Збірн. до ри́цар.

Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Кач., II, 1958, 426).

2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря.

Радянське рицарство — це не показна, про людське око шаноба до наших подруг… Ні, це значно глибше і вагоміше почуття (Рад. Укр., 19.V 1968, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рицарство — ри́царство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рицарство — [рицарство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. рицарство — -а, с. 1》 Збірн. до рицар. 2》 перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рицарство — РИ́ЦАРСТВО, а, с. 1. Збірн. до ри́цар. Одягнені в довгі сорочки, сиділи верхи на гарматі, на потіху всьому козацькому рицарству, горді польські воєводи (Я. Качура). 2. перен. Вихованість, підкреслена чемність, благородство рицаря. Словник української мови у 20 томах
  5. рицарство — У середньовіччі верства воїнів (зокрема, васалів), що становили еліту феодального суспільства і його гол. збройну силу; за винагороду (зокрема, надання землі) зобов'язувалось служити під командою сеньйора; сформувало власну етику, звичаї, стиль життя... Універсальний словник-енциклопедія
  6. рицарство — БЛАГОРО́ДСТВО (чистота моральних якостей, висока принциповість і т. ін.), БЛАГОРО́ДНІСТЬ, ВЕЛИКОДУ́ШНІСТЬ, ЛИ́ЦА́РСТВО (РИ́ЦАРСТВО), ШЛЯХЕ́ТНІСТЬ, АРИСТОКРАТИ́ЗМ підсил. рідше (перев. у манерах, поведінці, ставленні до кого-небудь). Словник синонімів української мови
  7. рицарство — Рицарство, -ва с. = лицарство. Словник української мови Грінченка