рицар

РИ́ЦАР, я, ч.

Те саме, що ли́цар.

Кінних воїнів-феодалів називали рицарями (з навч. літ.);

Матросе, відважний матросе, Нової Іспанії рицар, Збудив ти захоплення й подив У людства всієї землі (Л. Первомайський);

* У порівн. Вася Багіров .. турботливо накидав дівчині на плечі палатку, як справжній рицар! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. рицар — ри́цар іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. рицар — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
3. рицар — Рицар чи лицар? Не тільки в сучасній українській художній літературі, публіцистиці й перекладах, ба інколи також у наших класичних творах натрапляємо на слова рицар, рицарство, рицарський: «Кругом усе старе рицарство розтавало» (Панас Мирний)...  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
4. рицар — -я, ч. Те саме, що лицар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. рицар — Лицар  Словник чужослів Павло Штепа
6. рицар — ГЕРО́Й (відважна, хоробра людина), БОГАТИ́Р, ЛИ́ЦАР, ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., уроч., РИ́ЦАР рідше. І всі побачили тоді, що в час війни страшної герої, вславлені в труді, на фронті теж герої (Н. Забіла); Живуть богатирі законами безсмертя (Л.  Словник синонімів української мови
7. рицар — Ри́цар, -ря; звич. ли́цар, -ря  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. рицар — РИ́ЦАР, я, ч. Те саме, що ли́цар. Кінних воїнів-феодалів називали рицарями (Іст. середніх віків, 1955, 32); Матросе, відважний матросе, Нової Іспанії рицар, Збудив ти захоплення й подив У людства всієї землі (Перв.  Словник української мови в 11 томах