рихтуватися
РИХТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. розм. Готуватися, підготовлятися до чого-небудь.
Вона швидко збирається йти на поле, готує насіння жита, бере лопату, рихтується сіяти (С. Чорнобривець);
Молоді гуцули тим часом так ідуть верховиною, ніби до танцю рихтуються (М. Стельмах);
– А в зяті, бач, рихтується, – їдко вколов Когут (І. Цюпа);
// Збиратися, споряджатися куди-небудь.
– Тихше, донечко, не збуди. Він спить. А я саме на рибку рихтуюся (В. Земляк);
– Зараз ні машин, ні підвід. Завтра вже зранку рихтуйся (П. Дорошко).
2. спец. Пас. до рихтува́ти 2.
Різкі поштовхи, які виникають унаслідок ослаблення ресор, можуть викликати їх поломку. Поламані листи ресори замінюються, а ресора, яка просіла, рихтується (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)