роб

роб 1

іменник чоловічого роду

спосіб

вживається переважно в орудному відмінку

роб 2

іменник чоловічого роду, істота

робітник

арх.

Значення в інших словниках

1. роб — -а, ч. 1》 В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб. Своїм робом робити — діяти, чинити, поводитися за власним (його і т. ін.) розсудом. Таким робом — а) отак, таким чином; б) (у знач. вставн. сл.) отже, отож.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. роб — РОБ, а, ч. 1. В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб. А прокинувшись від сону [сну], Здіймем зараз страмну бучу, .. Доки тим звичайним робом Не загубим в кінець краю (П.  Словник української мови у 20 томах
3. роб — РОБІТНИ́К (той, хто створює матеріальні цінності, працюючи на промисловому підприємстві), РОБОТЯ́ГА розм., РОБ заст.; ЗАВОДЧА́НИН розм. (той, хто працює на заводі); ФАБРИ́ЧНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. роб — РОБ, а, ч. 1. В оруд. в. одн. у сполуч. з прикм. уживається в знач.: спосіб. А прокинувшись від сону, Здіймем зараз страмну бучу,.. Доки тим звичайним робом Не загубим в кінець краю (Граб.  Словник української мови в 11 томах
5. роб — Роб, -ба м. 1) Работникъ. Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять. Староб. у. 2) Невольникъ, арестантъ. Угор. 3) Каждый изъ пары играющихъ въ игрѣ роби. Ив. 55. 4) Образь, способъ, манеръ. Констатуючи факти робом широкої історичньої критики. К. Кр.  Словник української мови Грінченка