робкор

робко́р

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. робкор — РОБКО́Р, а, ч., іст. Скорочення: робітничий кореспондент. Я залишив у Кам'янці добрих друзів: редактора окружної газети, Саву Божка, молоденького робкора нашої газети (Т. Масенко).  Словник української мови у 20 томах
2. робкор — Робко́р, -ра; -ко́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. робкор — РОБКО́Р, а, ч. Скорочення: робітничий кореспондент. Густішає мережа сількорів, робкорів, агентів, передплатників (Еллан, II, 1958, 137); Я залишив у Кам’янці добрих друзів: редактора окружної газети, Саву Божка, молоденького робкора нашої газети (Мас., Життя.., 1960, 94).  Словник української мови в 11 томах