розвереджувати —
РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., що, розм. 1. Викликати, заподіювати біль, торкаючись хворого місця, рани.
Словник української мови у 20 томах
розвереджувати —
розтра́влювати (розвере́джувати) / розтрави́ти (розвереди́ти) ду́шу (се́рце) кому. Викликати у кого-небудь тяжкі, болісні переживання, спогади. — Не розтравлюй мені душу цим Яковом,— одразу хмурніє Терентій.
Фразеологічний словник української мови
розвереджувати —
Я́ТРИ́ТИ (спричиняти чим-небудь запалення, біль, подразнення в рані, хворому місці тощо), РОЗ'Я́ТРЮВАТИ, РОЗРА́НЮВАТИ рідше, ВЕРЕДИ́ТИ, РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ розм., ТРОЮ́ДИТИ розм., РОЗТРОЮ́ДЖУВАТИ розм. — Док.
Словник синонімів української мови
розвереджувати —
Розвере́джувати, -джую, -джуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розвереджувати —
РОЗВЕРЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРЕДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм. 1. Викликати, заподіювати біль, торкаючись хворого місця, рани.
Словник української мови в 11 томах