розлюченість — Орфографічний словник української мови

розлюченість — -ності, ж. Стан за знач. розлючений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
розлюченість — РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розлю́чений 2. Вони один з-поперед одного стали вилітати в темні просторі сіни, перечіпалися через ослони, падали .. квапилися щезнути, втекти від княжої розлюченості (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
розлюченість — ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал. Словник синонімів української мови
розлюченість — РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розлю́чений 2. Словник української мови в 11 томах