розпалювати —
-юю, -юєш і рідко розпаляти, -яю, -яєш, недок., розпалити, -палю, -палиш, док., перех. і без додатка. 1》 Викликати горіння чого-небудь; запалювати. || Розводити вогонь у печі, грубі і т. ін.; починати топити яким-небудь паливом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розпалювати —
РОЗПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко РОЗПАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., кого, що і без прям. дод. 1. що і без дод. Викликати горіння чого-небудь; запалювати.
Словник української мови у 20 томах
розпалювати —
хвилюва́ти (бенте́жити, розпа́лювати, бунтува́ти і т. ін.) кров яку, у кого і без додадка. Викликати неспокій, тривогу, розбурхувати почуття, думки.
Фразеологічний словник української мови
розпалювати —
ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
розпалювати —
Розпа́лювати, -па́люю, -па́люєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
розпалювати —
РОЗПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗПАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., перех. і без додатка, 1. Викликати горіння чого-небудь; запалювати. Йдуть з дровами та з частками м’яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах