розпусник —
Блудник, потіпаха, волоцюга, з. публіка, як ім. придзиґльований, п! ГРІШНИК; п. ф. РОЗПУСНИЦЯ, блудниця і всі п. ф. від РОЗПУСНИК; вул. халява.
Словник синонімів Караванського
розпусник —
-а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розпусник —
РОЗПУ́СНИК, а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Доротті немов і не помітила його зажерливого погляду розпусника (Іван Ле); Я .. знала, що вона [журналістка] просто їде до свого любовника – він, здається тайний розпусник (М.
Словник української мови у 20 томах
розпусник —
РОЗПУ́СНИК (розпусний чоловік), РОЗПУ́ТНИК, БЕЗПУ́ТНИК розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИК розм., ГРІХОВО́ДА розм., БА́ХУР лайл., БЛУДНИ́К заст. (той, хто веде розпусне статеве життя).
Словник синонімів української мови
розпусник —
РОЗПУ́СНИК, а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Доротті немов і не помітила його зажерливого погляду розпусника (Ле, В снопі.., 1960, 207); Він тут що хоче, те й робить, розпусник такий… (Добр., Очак. розмир, 1965, 26).
Словник української мови в 11 томах