Орфографічний словник української мови

розслідити

розсліди́ти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. розслідити — Розсліди́ти. Дослідити, вивчити. Старшина має розслідити, чи можна такий будинок ставити, має переслухати сусідів, а відтак позволяє або ні. Хату при хаті не вільно ставити, а між хатами повинно бути бодай 3 сяжні вільного місця (См.  Українська літературна мова на Буковині
  2. розслідити — див. розслідувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розслідити — РОЗСЛІДИ́ТИ див. розслі́дувати.  Словник української мови у 20 томах
  4. розслідити — Розсліди́ти, -джу́, -ди́ш, -дя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розслідити — РОЗСЛІДИ́ТИ див. розслі́дувати.  Словник української мови в 11 томах