розслідити —
розсліди́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розслідити —
Розсліди́ти. Дослідити, вивчити. Старшина має розслідити, чи можна такий будинок ставити, має переслухати сусідів, а відтак позволяє або ні. Хату при хаті не вільно ставити, а між хатами повинно бути бодай 3 сяжні вільного місця (См.
Українська літературна мова на Буковині
розслідити —
див. розслідувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розслідити —
РОЗСЛІДИ́ТИ див. розслі́дувати.
Словник української мови у 20 томах