Значення в інших словниках
-
руст —
-у, ч., архіт. Камінь з грубо обтесаною опуклою лицьовою поверхнею, який застосовується при муруванні або облицюванні будівель.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
руст —
РУСТ, у, ч., архт. Камінь з грубо обтесаною опуклою лицьовою поверхнею, який застосовується при муруванні або облицюванні будівель. * Образно. [Флорентієць:] Усі володарі – Прокрусти. Твоя душа по той бік Апеннін, де навіть стіни викладені рустом – закам'янілим іменем твоїм! (Л. Костенко).
Словник української мови у 20 томах
-
руст —
(від лат. rusticus – простий, грубий) камені (квадри) з грубо обтесаною або опуклою лицьовою поверхнею.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
руст —
Декоративне вирішення фактури стіни шляхом обробки лиця кам'яних блоків у вигляді природних кам'яних обломів.
Універсальний словник-енциклопедія
-
руст —
РУСТ, у, ч., архт. Камінь з грубо обтесаною опуклою лицьовою поверхнею, який застосовується при муруванні або облицюванні будівель.
Словник української мови в 11 томах
-
руст —
(лат. — село) Окремий виступаючий квадр в стіні, камінь з грубо або ретельно обтесаною чільною поверхнею. див. рустовка (рустування).
Архітектура і монументальне мистецтво