самовдоволено —
Присл. до самовдоволений.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самовдоволено —
САМОВДОВО́ЛЕНО. Присл. до самовдово́лений. – Ну, це справа безнадійна, – сказав Гудзій самовдоволено. – Вимога цілком законна! – почулись голоси з залу (А. Головко); Боженька, здавалося, самовдоволено посміхався собі в бороду (О. Донченко).
Словник української мови у 20 томах
самовдоволено —
САМОВДОВО́ЛЕНО. Присл. до самовдово́лений. — Ну, це справа безнадійна,— сказав Гудзій самовдоволено. — Вимога цілком законна! — почулись голоси з залу (Головко, II, 1957, 547); Боженька, здавалося, самовдоволено посміхався собі в бороду (Донч., III, 1956, 24).
Словник української мови в 11 томах