самовдоволено

САМОВДОВО́ЛЕНО. Присл. до самовдово́лений.

— Ну, це справа безнадійна,— сказав Гудзій самовдоволено. — Вимога цілком законна! — почулись голоси з залу (Головко, II, 1957, 547);

Боженька, здавалося, самовдоволено посміхався собі в бороду (Донч., III, 1956, 24).

Значення в інших словниках

1. самовдоволено — самовдово́лено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самовдоволено — Присл. до самовдоволений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовдоволено — САМОВДОВО́ЛЕНО. Присл. до самовдово́лений. – Ну, це справа безнадійна, – сказав Гудзій самовдоволено. – Вимога цілком законна! – почулись голоси з залу (А. Головко); Боженька, здавалося, самовдоволено посміхався собі в бороду (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах