Значення в інших словниках
-
самостійний —
Незалежний, непідлеглий, не підпорядкований; (край) суверенний; (жанр) окремий, самобутній; (висновок) власний, ориґінальний.
Словник синонімів Караванського
-
самостійний —
див. автокефальний; вільний
Словник синонімів Вусика
-
самостійний —
[самоус'т’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
самостійний —
заст. самостайний, -а, -е. 1》 Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо). || Вільний, незалежний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
самостійний —
САМОСТІ́ЙНИЙ, заст. САМОСТА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо).
Словник української мови у 20 томах
-
самостійний —
НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ (про людину, народ, державу і т. ін. — який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь), САМОСТІ́ЙНИЙ, ВІ́ЛЬНИЙ (ВО́ЛЬНИЙ заст., поет), СВОБІ́ДНИЙ заст., зах.; СУВЕРЕ́ННИЙ (про державу).
Словник синонімів української мови
-
самостійний —
Самості́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
самостійний —
САМОСТІ́ЙНИЙ, заст. САМОСТА́ЙНИЙ, а, е. 1. Який не перебуває під чиєюсь владою; не підпорядкований, не підлеглий кому-, чому-небудь (про держави, політичні організації тощо).
Словник української мови в 11 томах