самостійник

самості́йник

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. самостійник — -а, ч., політ. Учасник, прибічник національного руху, руху за незалежність своєї держави.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. самостійник — САМОСТІ́ЙНИК, а, ч. Поборник незалежності, самостійності держави. Старшини, затаївши дух у собі, слухали гетьманських слів. Були це самі його однодумці, самі самостійники (Б.  Словник української мови у 20 томах