самостійник

самості́йник

-а, ч., політ.

Учасник, прибічник національного руху, руху за незалежність своєї держави.

Значення в інших словниках

1. самостійник — самості́йник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. самостійник — САМОСТІ́ЙНИК, а, ч. Поборник незалежності, самостійності держави. Старшини, затаївши дух у собі, слухали гетьманських слів. Були це самі його однодумці, самі самостійники (Б.  Словник української мови у 20 томах