Значення в інших словниках
-
самостійність —
[самоус'т’ійн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
-
самостійність —
-ності, ж. Властивість і стан за знач. самостійний. || Уміння діяти без сторонньої допомоги або керівництва; самостійні дії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
самостійність —
САМОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самості́йний. В шістнадцятому столітті татарські ханства втратили свою самостійність (Л. Дмитерко); Економічна самостійність; Він не любив Комашка за самостійність його вдачі (І.
Словник української мови у 20 томах
-
самостійність —
ВО́ЛЯ (відсутність політичного й економічного гноблення), СВОБО́ДА, НЕЗАЛЕ́ЖНІСТЬ, САМОСТІ́ЙНІСТЬ. Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? — Почорніло я од крові за вольную волю (Т. Шевченко); Скільки гарячого зітхання про свободу понеслося в той час (І. Нечуй-Левицький); Незалежність держави.
Словник синонімів української мови
-
самостійність —
Самості́йність, -ности, -ності, -ністю
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
самостійність —
САМОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самості́йний. Охорона ідейної і політичної самостійності партії пролетаріату є постійний, незмінний і безумовний обов’язок соціалістів (Ленін, 12, 1970, 129)...
Словник української мови в 11 томах